Міжнародний вимір

Пропаганда віддавна є частиною історії людства. Різні політичні режими, релігійні організації та політичні партії вдавалися до пропаганди, аби донести свої цінності до світу, об’єднати суспільство чи нав’язати йому своє бачення реальності. Протягом історії пропаганда мала багато облич – від католицьких місіонерів, що несли христову віру язичникам, до плакатів, що пояснювали солдатам під час Першої світової війни, чому є «dulce et decorum pro patria mori».

У цій довгій історії радянська пропаганда займає чільне місце. Творячи «новий світ» і «нову людину», Радянський союз вдавався до усіх можливих засобів, щоб «підтягнути» реальність до комуністичних ідеалів. Тож країна, що її збудували більшовики, була за словами Пітера Кенеза типовою «державою пропаганди». Пропаганда пронизувала усі сфери радянського побуту. Пісеньки, що їх співали дошкільнята, фільми, що їх показували у кіно, романи і вірші, написані «інженерами людських душ», не кажучи вже про туристичні маршрути і кулінарні книги – все виховувало радянських людей у любові до комунізму та партії.

Сама природа історії – пізнання суспільством свого минулого, – була, мабуть, найбільш придатним матеріалом у руках радянських ідеологів. Було створено нові наративи, споруджено нові пам’ятники та написано нові підручники з історії, щоб усі громадяни пам’ятали однаковісінький «багатовіковий поступ» до революції 1917 року та «дружби народів», де чільну роль грав «великий російський народ». Ця пропаганда маніпулювала історією і стирала будь-які сліди минулого, які їй суперечили.

Радянська історична пропаганда впливала на людей не лише через підручники. За допомогою кіно, анімації чи літератури вона не менш вдало творила вигідні для себе образи минулого, що надовго залишалися у колективній пам’яті. Одним із успішних засобів пропаганди була шкільна та університетська освіта, особливо гуманітарна. Війна, розв’язана Росією проти України, чи не найкраще свідчення того, наскільки потужними був цей вплив на памʼять та ідентичність не лише радянських людей, а й їхніх нащадків.

Проєкт «Інструментарій для критичного викладання історії», який реалізується низкою громадських організацій з Вірменії, Молдови, Грузії та України за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, запрошує вчителів та учнів шкіл до дослідження особливостей використання історії пропагандою у радянський та пост-радянський періоди. Крім того, команда проєкту працює над розробкою освітніх матеріалів про інструменталізацію історії та історичну пропаганду, що стануть у нагоді викладачам суспільних та громадянських дисциплін.

Основними партнерами проекту є DVV International, Фонд Кербера та мережа EUSTORY. Проект реалізується спільно представництвами DVV International у Вірменії, Грузії, Молдові й Україні та місцевими громадськими організаціями:

у Вірменії партнером проєкту є Вірменський центр етнологічних досліджень Hazarashen;

у Грузії проєкт реалізують спільно Лабораторія досліджень радянського минулого SovLab та Грузинська асоціація викладачів історії GAHE, сайт проєкту;

у Молдові проєкт виконується спільно із Національною асоціацією молодих істориків Молдови ANTIM, сайт проєкту;

в Україні проєкт впроваджується у партнерстві із Асоціацією вчителів «Нова Доба».

vhs DVV International Korber Stiftung Нова Доба EUSTORY Federal Foreign Office Civil Society Cooperation

Цей конкурс є частиною проєкту «Інструментарій для критичного викладання історії», що впроваджується DVV International та Фондом Кербера у Вірменії, Грузії, Молдові та Україні за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини