Радянська епоха у джерелах
Кінозал епохи

    № 1.  
   Джаз - це повна імпровізація, це музика, яку, в більшості випадків, не можна записати нотами до виступу, пред'явити якомусь начальству - цензурі, худраді - і отримати або не одержати дозвіл. Тобто, коли ми приходимо на джазовий концерт, ніколи не знаємо, що, в підсумку, нам влаштують. Ось навіть такий «ковток свободи» дуже бентежив радянську владу. 
Також яскравим прикладом контролю є кадр з фільму "Мы из джаза", в якому головного героя судять на зібранні комсомольців в музичному коледжі, за те, що він грає джаз.
http://radmynule.tilda.ws/
 ("Сегодня ты играешь джаз, а завтра Родину продашь!" (1456) КЗ "Спеціалізована школа….; куратор Кисельова Олена Миколаївна)


№ 2. 
Проєкт «Вибухова історія, замовчувана роками» розповідає про підземний ядерний вибуху було 1972 року на території Полтавської області. 
 Акцентовано на  ставленні влади до місцевих жителів, що не були попереджені  про небезпеку ядерного випромінювання та забруднення навколишнього середовища. 
https://www.facebook.com/100030517927075/videos/228289454864984 («Вибухова історія, замовчувана роками»  (1473)Красноградський заклад загальної середньої освіти Консультант Зінчеко Людмила Юріївна)


№ 3.
 Доля яскравої фотомоделі, українки з Миколаївщини, громадянки США, Євгенії Сакевич-Даллас, чия краса і грація свого часу підкорила Європу та Америку, приховувала чимало страшних трагедій. Зокрема із оточення Євгенії мало хто знав, що у дитинстві вона пережила Голодомор.. «Свідок Женя» - це відео історія дівчинки, яка є свідком геноциду та тиранії в Україні 1932-1933 рр., яка прожила п’ять життів у п’яти країнах і залишилася прекрасною леді-українкою. Написала на обкладинці фільму: «Я врятувалася. Я – художниця. Я – автор. Я – американська громадянка» Документальний з елементами художнього відтворення, зроблений у Києві, фільм заслуговує міжнародної премії та нашої подяки, шанування, захоплення.

 ( «Євгенія Сакевич-Даллас. Доля української красуні». (1454) Сокальський ліцей №3; куратор Криштоф Наталія Ярославівна)


№ 4. 
Пошуковці  з Черкас звертають увагу на  серйозну проблему української сучасності - зневажливе ставлення до минулого, особливо радянського, що відображається у руйнуванні історичного обличчя міст України на догоду комерційним проєктам

(«Радянське монументальне мистецтво Черкас - сіра безликість чи унікальні свідки минулого» (1266)
Черкаська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5
Консультант Гриценко Наталія Миколаївна)


№ 5.   
Історія про те, як в селі Кулажинці побудували школу.  Цікава передісторія події: восени 1943 року  в  село приїжджають письменники Бажан М.П. та Ю.І.Яновський, котрий шукав свою сестру. Разом з ними був і М.С.Хрущов, який  пообіцяв побудувати нову школу. Будівництво стало можливим завдяки наполегливості сільських активістів, що не забули обіцянку та втручанню центральної преси

Фрагмент відеофільму (08.05- 14.08)
(«Шкільна освіта в нашому селі у 1920 - 1950-х роках» (1482)
Кулажинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів) Консультант Уляницька Тетяна Іванівна

№ 6.
Розповідь про родину Созоніків. Одну з багатьох і унікальну та неповторну. Родину споконвічних селян, українців, що чесно трудились і господарювали. Жили і ростили дітей на землі – своїй, батьківській, і далекій від отчого дому. Про те, як пройшли і подолали всі лихоліття, як не скорились системі, як відстоювали своє право лишатись Чесними Людьми, Українцями, Чимусями.
Розповідь Петра Терещука, чоловіка Лідії Созонік

(«Родина Созоніків: залишитись українцями у Сибіру (сімейна хроніка»  ( № 1284) ЗОШ І-ІІІ ст. с.Буцин, Волинська обл.; консультант  Карпук Майя Петрівна)

№ 7.
   «(…) Радянська влада міста Ніжина, не маючи змоги зруйнувати численні церкви середмістя, намагалася їх десакралізувати. Усі церковні споруди центру міста не використовувалися як храми, а були пристосовані головним чином під склади. Доведення церковних споруд до напівзруйнованого стану було частиною антирелігійної компанії. Старі обшарпані церкви протиставлялися новим будівлям (міського комітету КП(б)У, міської бібліотеки тощо). …»
«Храм у просторі радянського міста (Ніжин 40 – 80-х років ХХ століття)»

(«Храм у просторі радянського міста (Ніжин 40 – 80-х років ХХ століття)» (1549) Ніжинський обласний педагогічний ліцей при Чернігівській обласній раді; Науковий керівник: Максим Потапенко, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.) 

№ 8.
   Час, час, час! Який  він швидкоплинний, і як швидко проходить життя, і йдуть з нього найдорожчі і близькі нам люди. Залишаються тільки спогади і пам'ять про них.   Історія – це пам’ять та факти. Народ і нація живі до тих пір, доки живе пам'ять народу. А щоб жила ця пам'ять, треба говорити, треба нагадувати, треба  доносити своїм нащадкам той гомін минулого, яким сумним і гірким він би не був. 
«Місце сили»  (трилер)

( « Із Бессарабії в Сибір» (№ 1339) Криничненська Хагальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Болградської районної ради, Одеської області; консультант   Дімова Марія Іванівна)


№ 9.

«Історія має багато граней і творять її не лише політики і полководці, а звичайні люди. Виявляється, що життя звичайної пересічної людини теж цікаве і саме їх історії є складовою історії нашого народу. Переосмислення радянського минулого села: дослідити повсякденне життя селян у колгоспах, щоб творити свою історію»

("Все життя наше - колгосп: будні і свята" (№ 1537) Консультант Хомутник Любов Федорівна Середкевицький НВК "ЗОШ l-lll ст.- ДНЗ")