Члени журі про результати конкурсу

 

Коментуючи процес оцінки, Наталя Шліхта, завідувачка кафедри історії з Києво-Могилянської академії – учасниця журі, відзначила: «Учасники конкурсу, обравши для презентації дуже конкретні історичні сюжети (від радянських новорічних іграшок і молодіжної моди до доль примусових переселенців і портретів добровільних виконавців Голодомору), не лише здійснили справжні міні-дослідження, базуючись на опрацюванні історіографії і найрізноманітніших, доступних для них, джерел. Вони також спробували зробити з цього якісь ширші висновки, які стосуються як історії України, так і їхнього сприйняття цієї історії. І, що не менш важливо, вони ще й представили результати своїх досліджень у дуже привабливих форматах, популяризуючи їх серед своїх ровесників і не тільки».  

Інший член журі, доктор історичних наук, Георгій Касьянов додає, що «переосмислення радянського періоду – є надзвичайно важливим з огляду на надмірну ідеологізацію і політизацію політики пам’яті в останні роки. Дуже важливо, що учні і вчителі мають можливість поглянути на складний, суперечливий період історії власної країни з позицій повсякденної історії, біографій, на рівні регіону чи малої Батьківщини. Не менш важливим є те, що проект дає можливість не відкидати досвід минулого на підставі ідеологічних упереджень чи політичної кон’юнктури, а поглянути на радянський період як на частину власної історії».  

Професор Українського католицького університету, доктор Ярослав Грицак, поруч із перевагами робіт, наголошує також і на мінусах: «за деякими проектами проглядаються "вушка " вчителів й ідеологів – тому вони звучать дуже по-радянськи, так, як би їх організовували піонервожаті, тільки тепер не комуністичні, а національні. Звідси  багато пафосу і штучності, якої у дітей нема, але у яких дітей виховують. Треба особливо націлювати учнів й вчителів на розвиток смаку щодо історії: історія – це дуже жива наука, їй пафос  і банальності чужі, бо тоді це вже не історія, і забронзований ідеологічний продукт».  

Продовжуючи думку свого колеги, докторка історичних наук, Тетяна Себта підкреслює, що конкурс був в першу чергу для школярів «і у них все ще попереду. Головне, що проводили вони свої дослідження з непідробною цікавістю, по-справжньому співпереживаючи своїм героям. Конкурс, як видно з робіт, про що навіть деякі учасники прямо писали, не просто збагатив знання учнів про певні історичні періоди, а змінив їхні погляди на історію як науку, а головне їхні уявлення про певні історичні події, до яких, як виявляється, можна доторкнутися, побачити і почути. Завдяки конкурсу для них відкрився зовсім інший світ, який повчає, спонукає думати, аналізувати і співпереживати. А це, безумовно, найкращий результат».